В більшості праць як російських, так і українських вчених розглядаються свої власні підходи до розуміння науки про документ, так би мовити «широкі», «вузькі» («традиційні») та «інформаційні». Одні вважають, що узагальнюючу науку про документ треба називати документологією (Ю.М. Столяров, Н.М. Кушнаренко, М.С. Слободяник, Г.М. Швецова-Водка), інші ( Т.В.Кузнєцова, Є.О.Плешкевич С.Г. Кулешов), інші вважають, що документологією, як загальну теорію документа, можна назвати лише розділ документознавства.
Разом з тим, при полярних поглядах на місце в системі знань та структуру документології у С.Г. Кулешова, Є.О.Плешкевич та Н.Б.Зінов’євої, їх об’єднує те, що зазначена система знань може мати місце та бути доцільною для узагальнення теоретичних підходів до документної інформації і що необхідний лише ще певний час для цього. В той же час ініціатори нових підходів до розуміння поняття документ (Ю.М. Столяров, М.С. Слободяник, І.Г. Моргенштерн та Н.М. Кушнаренко) вважають, що чекати для документології кращих часів не має сенсу і організували її викладання на кафедрах документознавства у вищих навчальних закладах, де працюють.
Вважаємо, що документологію треба розуміти як синтез багатьох споріднених дисциплін, що так чи інакше вивчають різні види документів, їх характеристики, класифікацію, способи створення і функціонування документної інформації, методи, засоби та універсальні форми і технологічні процедури роботи з документами.
Розроблення основних засад документології повинно базуватись на інтеграції знань споріднених наук, узагальненні викладених в них ознак (характеристик), якостей та властивостей, особливостей інформації та матеріального носія документа, виявленні певних концептуальних залежностей, пов’язаних з розвитком або функціонуванням об’єкта дослідження.
Приклади, коли узагальнені теоретичні знання складаються з концептуальних засад інших дисциплін або отримані в інших науках, сьогодні не є винятком. Це характеризує сучасний стан науки, є наслідком поєднання споріднених дисциплін, їх історичним, логічним (генетичним) зв’язком, використанням досягнень одних дисциплін іншою. В ході категорійного аналізу базових понять документа у споріднених науках можуть бути встановлені зв’язки між самими поняттями і визначені ключові слова, що їх характеризують.
Робота з документною інформацією (документознавця, інформаційного аналітика) відбувається в різних сферах і установах: держадміністраціях на місцях, банках, державних та комунальних організаціях, навчальних закладах, бібліотеках, податкових чи нотаріальних інституціях, приватних підприємствах. Не викликає жодного сумніву те, що кожна з цих сфер буде потребувати чіткого розуміння «свого» поняття документ, знання правил його створення та роботи з ним. Можна погодитись з думкою проф. Ю.М. Столярова, що специфіка документології повинна полягати саме в її інтегрованому характері, в поєднанні різних, на перший погляд, знань про документ як цілісний феномен, й визнанні при цьому правомірності власних визначень документу - від космічного до самого вузького, пристосованого для конкретного випадку [5].
Документологія повинна будуватись як комплексна фундаментальна система знань, завданням якої є теоретичне обгрунтування документаційних процесів, дослідження закономірностей і тенденцій функціонування документів у соціумі, забезпечення його якісною документованою інформацією, вдосконалення інформаційної культури людства і кожної особистості. Це повинен бути узагальнюючий симбіоз науки та практики створення і роботи з документами.
Важливими проблемами, що стоять сьогодні перед документологією, є визначення сутності базового поняття «документ», яке в кожній практичній сфері має певне категоріальне значення, склад і зміст функцій. Безумовно, та чи інша аудиторія буде висувати свої вимоги до науки про документ, але повинен бути накопичений основний каркас знань, до якого можуть приєднуватись додаткові характеристики, функцій та властивості.
Правильно визначене загальне розуміння документу мусить стати найбільш ефективним засобом розуміння цього. Поняття мусить бути зрозумілим не в силу зовнішніх зв’язків споріднених дисциплін, а в силу єдності предмета, в даному випадку визначення документа як об’єкта, що дозволяє отримати з нього необхідну інформацію. Розробка основних засад і визначення місця документології - складне завдання, яке, словами Арістотеля, потребує дотримання чіткого комплексу умов: «знайти властивості, які знаходяться в суті (визначеної речі); розташувати їх в такому порядку, щоб перше було на першому, друге – в другому і узагальнити все це» [1].
Здобутки документології можуть мати принципове значення як для розвитку окремих видів спеціального документознавства, так і для розвитку споріднених наук, які грунтуються на власній системі знань, вивчають свої специфічні особливості створення та функціонування того чи іншого виду документа, його проблематику й функціонально зорієнтовані на задоволення конкретних потреб суспільства.
Особлива увага в документології повинна бути приділена питанням вироблення раціональних наукових методик створення документів, розв’язанню комплексу проблем технічного, технологічного, програмного, лінгвістичного їх забезпечення, вирішення питань, пов’язаних з подальшим користуванням цими документами як у їх динамічному стані, так і під час зберігання в архіві. Може виявитись, як підкреслює професор С.Г. Кулешов, певна спільність в практичних способах роботи з електронними носіями інформації, що буде корисним у наукових пошуках раціональних методик для служб діловодства, архівів, бібліотек та музеїв [3].Особливої значущості в документології можуть набути питання дослідження феномена документа в мережі Інтернет.
Маючи на увазі культурологічний аспект забезпечення соціуму документною інформацією, можна розширити поняття документології до визначення сучасних надбань у створенні різновиду документів, їх генезису та еволюції, типологічних ознак, а також у визначенні головних напрямів якісного інформаційного забезпечення функціонування цього соціуму, тобто досягнення найвищого рівня його досконалості. Це повинно бути поєднання знання методів і вмінь роботи з документованою інформацією, застосування узагальнених прийомів і способів створення та функціонування як документів, так і документальних систем, а також вироблення здібностей і навичок впровадження інноваційних інформаційно-аналітичних методів та універсальних технологій роботи з документами.
Документологію можна подати як єдиний комплекс узагальнених знань про найбільш стабільні і довготривалі характеристики, загальні властивості, ознаки і функції документа, який мусить слугувати дослідженню особливостей та закономірностей створення і функціонування систем документації, забезпеченню суспільства якісною документованою інформацією, розв’язанню концептуальних питань з теорії документної інформації в різних сферах практичної роботи. Документологія повинна бути спрямована на узагальнення досвіду практичної роботи з усіма видами документів, побудови їх формулярів, містити наукові рекомендації щодо вдосконалення, розширення структури спеціального документознавства за рахунок формування нових знань про феномен документа.
Можна з повним правом припустити, що документологія буде являти собою не тільки міцну систему знань, запозичених із споріднених наукових дисциплін, але також що документологія може з повним правом називатися наукою синергічною, поєднання різнорідної інформації про документ в рамках якої дозволяє отримати новий результат, що був недосяжним для кожної науки окремо. Розвиваючись прискореними темпами, документологія як синергічна система знань (наука) стає все більш необхідною для узагальненого розуміння поняття документ.
Література:
1. Аристотель. Метафизика. Сочинения в 4-х т./ Ред. В.Ф. Асмус. – М.: Мысль, 1975. - Т.1.- С. 63.
2. Кулешов С.Г. Документологія як навчальна та наукова дисципліна // Студії з арх. справи та документознавства. – 2006. – Т. 14. – С.58 – 61.
3. Кулешов С.Г. Проект концепції документознавства в Україні // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство. Міжвідомчий збірник наукових праць. Вип.9. - С.80-99.
5. Слободяник М.С. Структура сучасного документознавства // Вісн. Кн. палати. – 2003. - №4. – С. 18 – 20.
6. Слободяник М.С. Галузеве документознавство. Перспективні напрями досліджень // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність. Проблеми науки, освіти, практики. Матеріали 2-ї Міжнар. наук.-практ. конф.(Київ, 17-18 травня 2005 р.) – К. 2005. - С.5-8.
7. Столяров Ю.Н. О месте документоведения в системе наук // НТИ. – Сер. 1. – 2004. – №6. – С. 1-3.
8. Столяров Ю.Н. Документ - понятие конвенциональное (в порядке дискуссии) // Делопроизводство. - 2005. – №5. – С. 11-15.
9. Швецова-Водка Г.М. Структура документознавства і його місце серед суміжних дисциплін // Студії з арх. справи та документознавства. – 2004. - Т.4.
