| Меню сайту |
|
 |
| Категорії розділу |
|
Статті
[27]
Статті зі сфери інформаційної діяльності
|
|
|
| Наше опитування |
|
|
| dok.ucoz.com |
|
|
| Форма входу |
|
|
|
ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ВІДНЕСЕННЯ ДОКУМЕНТІВ НАЦІОНАЛЬНОГО АРХІВНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ
С.Г. Кулешов
/м. Київ/
ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ВІДНЕСЕННЯ ДОКУМЕНТІВ НАЦІОНАЛЬНОГО АРХІВНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ
ДО КАТЕГОРІЇ УНІКАЛЬНИХ
1. У сучасному українському архівознавстві утвердилася така ієрархія архівних документів постійного строку зберігання, тобто документів Національного архівного фонду України (НАФ), за ціннісними ознаками: унікальні, особливо цінні, цінні. Зазначена диференціація зумовлена необхідністю встановлення особливого порядку обліку найбільш цінних документів, їх зберігання та користування ними. Незважаючи на те, що категорія унікальних документів згадувалася в радянській архівознавчій літературі, основну увагу в державних архівах за часів СРСР було спрямовано на виявлення особливо цінних архівних документів і організацію роботи з ними. В незалежній Україні проведення робіт щодо віднесення документів НАФ до унікальних стимульовано постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1992 р. № 466, якою було затверджено "Положення про Державний реєстр національного культурного надбання”. До зазначеного реєстру повинні бути внесені об’єкти матеріальної та духовної культури виняткової історичної, художньої, наукової або іншої культурної цінності, що мають важливе значення для формування національної самосвідомості українського народу і визначають його внесок у всесвітню культурну спадщину. Такими об’єктами є також унікальні документи НАФ, і внесення їх до Державного реєстру національного культурного надбання (далі Державний реєстр) має здійснювати Державний комітет архівів України (Держкомархів). Основні аспекти цієї роботи було унормовано "Методикою і критеріями виявлення і включення унікальних документальних пам’яток Національного архівного фонду України до Державного реєстру національного культурного надбання” (1999 р.) (далі Методика).
2. Впровадження Методики зумовило виявлення в центральних державних архівах, Державному архіві в Автономній Республіці Крим, державних обласних архівах, державних архівах міст Києва та Севастополя унікальних документів і укладання архівами анотованих переліків цих документів. На сьогодні розділ "Унікальні документи НАФ” Державного реєстру представлений сукупністю анотованих переліків, наданих Держкомархіву державними архівами.
3. Зміни нормативно-правової бази організації архівної справи, необхідність її коригування відповідно до сучасних реалій зумовили також удосконалення Методики. З цією метою було проаналізовано анотовані переліки унікальних документів, стан організації їх виявлення. Оскільки подібні завдання, але щодо категорії особливо цінних документів, вирішуються архівістами Російської Федерації, то було опрацьовано зміст їх науково-практичних публікацій та методичних рекомендацій з цієї проблематики. Зроблено певні висновки та окреслено головні проблеми виявлення і віднесення документів НАФ до категорії унікальних.
4. Перш за все необхідно було більш чітко визначити критерії віднесення. У Методиці їх склад був таким: час створення, давність документів; авторство документів і значення фондоутворювачів; оригінальність, юридична сила документів; цінність інформації, що міститься в документах; наявність художніх, палеографічних особливостей документів, їх оздоба. Власне, ці критерії лише за окремими характеристиками відрізняються від застосовуваних в експертизі цінності документів, уточнення їх складу було пов’язано з набутими в останні роки в українській архівістиці науковими результатами і практичним досвідом застосування методів експертизи (відображених у дисертаційних роботах, наукових публікаціях, нормативно-правових актах, методиці грошового оцінювання архівних документів тощо). Критерії згруповано за їх характеристиками таким чином:
· походження – час, місце та історичні умови створення документа, значущість автора;
· зміст – особливість цільового призначення та особливість виду документа, значущість документної інформації, оригінальність та юридична сила документа;
· зовнішні особливості – рідкісний вид носія документної інформації, спосіб фіксування інформації, мовні особливості, специфічна графіка письма, наявність художнього оформлення та оздоби.
Водночас чітко сформулювати певні межі, параметри та умови віднесення документів НАФ до унікальних можливо тільки для змісту окремих характеристик. Наприклад, для характеристики часу створення документа, оскільки встановлюється, що всі документи (включаючи копії та фальсифікати), створені до ХVІІІ ст., є унікальними. До речі, у зв’язку з цим формулювання інших характеристик стосуються документів, створених від 1701 року. Однозначно віднесені до унікальних документів можуть бути рукописи (автографи), створені всесвітньо відомими особами, оригінали офіційних документів, що відіграли значну роль в історії держави і / або суспільства, зразки перших аудіовізуальних документів, а також документів з коштовною оздобою. Зміст інших характеристик швидше орієнтує на те, серед яких документів може бути унікальний, ніж однозначно свідчить про унікальність конкретного документа.
5. З попередньої тези постає питання щодо конкретизації меж унікальності архівних документів. Аналіз анотованих переліків унікальних документів засвідчив різні підходи до визначення таких меж, причому все залежить від складу фондів державного архіву, і, зважаючи на це, помітні суттєві їх регіональні відмінності. Зокрема, масштабне освоєння (переважно промислове) крайнього сходу України відбулося тільки у ХІХ ст., і унікальні документи цього регіону стосуються саме цього століття або початку ХХ ст. Цілком зрозуміло, що документи, віднесені у цих архівах і, наприклад, в історичних архівах Києва та Львова до унікальних, будуть значно різнитися за своїми характеристиками цінності. Різняться також фонди державних обласних архівів, які зазнали і не зазнали значних втрат під час Другої світової війни. За умови застосування однакових критеріїв фонди історичних архівів - та й, мабуть, усіх центральних - слід було б віднести до унікальних. Звертаючись до визначення унікального документа у Законі України "Про Національний архівний фонд та архівні установи” (документ НАФ, що становить виняткову культурну цінність, має важливе значення для формування національної самосвідомості українського народу і визначає його внесок у всесвітню культурну спадщину), у даному випадку "виняткову культурну цінність” слід розглядати не тільки у світовому або державному масштабах, а й з точки зору регіональної історії, тобто враховувати ситуацію віднесення документа до унікального як винятково важливого джерела краєзнавчої історичної інформації.
6. Внесення унікальних документів до Державного реєстру, за логікою, має бути подокументним. Чи можливе внесення до реєстру сукупностей документів? На цьому наполягають деякі центральні архіви. Можливо, до цього їх спонукає величезний обсяг роботи у разі подокументного створення анотованих реєстрів. Але ця причина не може бути вирішальною. Іншим, більш вагомим аргументом є те, що і справді певні сукупності документів, де навіть немає унікальних документів, можуть представляти унікальне поєднання.
Зокрема, до унікальних може бути віднесена справа, документи якої не окремо, а в комплексі представляють унікальне історичне джерело (наприклад, що містять статистичні відомості, листи, документи, надані для підтвердження прав або статусу тощо, судово-слідчі, наглядові, виборчі, інші справи). Вже є практика віднесення сукупності хронологічних записів, що велися державними (адміністративними, судовими, фінансовими тощо), релігійними, громадськими установами в книжній формі (актові, метричні, межові, родовідні та інші книги, журнали посадових осіб, журнали дослідів, реєстраційні журнали документів та ін.), які обліковуються в державних архівах як окремі справи. Унікальними можуть бути визнані також нотні записи, оформлені у вигляді книг. Причому віднесення може здійснюватися із застосуванням критеріїв, на підставі яких визначають характеристику унікальності окремих документів, як до певної складової книги (окремого запису), так і при визнанні її комплексним історичним джерелом. За такими характеристиками до унікальних може бути віднесений комплекс архівних науково-технічних документів, створених у межах теми або проекту.
До унікальних сукупностей документів можна віднести архівний фонд у разі, якщо цей фонд є унікальним комплексним джерелом з історії (політичної, економічної, релігійної тощо) України, окремого її регіону (фонди магістратів, громадських урядів, центральних і крайових органів державної влади тощо) і / або його фондоутворювач відіграв винятково значну роль в історії українського народу, інших народів та країн. До таких сукупностей документів може бути віднесено і архівну колекцію (в державних архівах обліковується як архівний фонд), якщо вона є унікальним комплексним історичним джерелом (колекція документів про злочини німецько-фашистських загарбників, колекція документів ОУН-УПА, колекція карт і креслень тощо).
Водночас у разі внесення унікальних справ та архівних фондів до Державного реєстру постає низка питань. Наприклад, чи можна вважати унікальним окремий документ у складі таких сукупностей? Зокрема, втрата такого документа, що зберігався у справі, порушить логічні зв’язки між документами, і справа втратить ознаки унікальності. Інше питання: як здійснювати описування в анотованому реєстрі та Державному реєстрі унікальних об’єктів, якщо справу або фонд слід визнати унікальними, але вони також містять унікальні документи? Можливо, у цьому разі слід застосувати подвійне внесення як окремих унікальних об’єктів.
7. Процес виявлення і віднесення до унікальних документів НАФ потребує від архівістів, що здійснюють цей процес, високих професійних знань - не тільки стосовно фондів власного архіву, а й щодо наявності документів в інших архівах. Більшість практиків усвідомлюють, що жодні методики і рекомендації не можуть дати універсальних й однозначно сформульованих порад з параметрами або дихотомічними класифікаціями унікальних документів, зважаючи на специфіку фондів державних архівів, склад їхніх документів, історію фондоутворювачів, міру репрезентативності збереженими документами історії регіонів та певних історичних періодів. Визначення цінності документа, за об’єктивної її притаманності цьому документу, має суб’єктивний характер. У багатьох випадках суб’єктивний підхід є вирішальним і позитивний результат прямо залежить від професійних якостей експерта. Йдеться про рівень компетентності архівістів, що здійснюють виявлення унікальних документів, членів комісій з експертизи цінності документів, що розглядають пропозиції цих архівістів щодо віднесення документів НАФ до унікальних, членів експертно-перевірних комісій, які схвалюють анотовані переліки документів, що пропонується віднести унікальних, та Центральної експертно-перевірної комісії Держкомархіву, яка погоджує ці переліки і вносить унікальні документи до відповідної частини Державного реєстру.
Джерело: http://documentoved.at.ua/publ/tezi_konferencij_dakkkim_2007/osnovni_problemi_vidnesennja_dokumentiv_nacionalnogo_arkhiv |
| Категорія: Статті | Додав: Шева (16.01.2010)
|
| Переглядів: 1588 | Коментарі: 1
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
| Пошук |
|
|
|
