ПРОБЛЕМИ ТЕРМІНОЛОГІЇ ВІТЧИЗНЯНОГО ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА У СУЧАСНОМУ НАУКОВОМУ КОНТЕКСТІ
В.В. Бездрабко
/м. Київ/
ПРОБЛЕМИ ТЕРМІНОЛОГІЇ
ВІТЧИЗНЯНОГО ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА
У СУЧАСНОМУ НАУКОВОМУ КОНТЕКСТІ
Особливістю побутування сучасної гуманітаристики є потужна інвазія у неї постмодернізму. Постмодернізм істотно вплинув на зміст інституційно впорядкованих знань, поставив під сумнів природу їхньої авторитетності, увиразнив термінологічну проблематику глобальними сюжетами довкола висловлення, мовлення, означення.
Питання термінології будь-якої наукової дисципліни, галузі знань, сфери практичної діяльності є глибокими і структурними. По-перше, йдеться про здатність терміна a priori репрезентувати зміст, обсяг, значення поняття. По-друге, порушується проблема здатності суб’єкта точно визначити відповідність терміна поняттю, обсяг повторення першого в другому. По-третє, мова студіюється як суспільний феномен, нездатний репрезентувати істину або реальність, а покликаний лише конституювати знак, сконструювати логічну граматику, синтаксис, створити умови для представлення змісту науки в лексичних системах значень. По-четверте, демонструються переваги т.зв. „еволюційної стратегії” у термінологічних дослідженнях, зміст яких полягає в розкритті змінності, плинності значень терміна, варіативності численних тлумачень, їх генетичних і набутих трансформацій. По-п’яте, доводиться необхідність вивчення терміна в тексті, контексті, в інтертекстуальності побутування, що забезпечує його доповнюваність відносно безваріативною характеристикою значення. Класики постмодернізму запропонували розмаїті варіанти конкурентноздатних, сумісних і виняткових способів вирішення термінологічних проблем (М. Гайдегер, Ж. Дерида, У. Еко, П. Рікер, Н. Хомський та ін.), які й донині залишаються малоосвоєними вітчизняним термінознавством.
Сприймаючи закони раціональної логіки як основу успішного термінотворення, кодифікації та стандартизації термінології, важко заперечувати важливість загальнонаукових, філософського змісту узагальнень (у т.ч. постмодерних) для розуміння закономірностей, подібностей, особливостей пошуку конкретних термінологічних студій. Наразі ці питання здебільшого залишаються поза увагою вітчизняних термінознавців, творців галузевих терміносистем, розробників термінологічних стандартів. Очевидно, це пояснюється неготовністю або відсутністю іманентної необхідності термінознавства освоювати нові теоретичні рівні студіювання, що базувалися б на сучасних досягненнях філософії, філософії мови, лінгвістики.
Можна сміливо стверджувати привілейованість серед вітчизняних документознавців термінологічних студій. Це виявляється у продукуванні лексикографічної продукції, розробленні термінологічних стандартів і активній рецепції зарубіжних і міжнародних нормативних документів, у порушенні проблеми на рівні коротких відступів / пояснень у публікаціях поза темою і в спеціально їй присвячених розвідках, ґрунтовних монографіях; у програмах документознавства як навчальної дисципліни і його паспорті як наукової спеціальності.
Особливо важливим для документознавства стало визначення змісту фундаментальних понять (С.Г. Кулешов, Г.М. Швецова-Водка, М.С. Слободяник, Н.М. Кушнаренко та ін.). Термін досліджується як одиниця спеціальної лексики, тексту, контексту, системи змінних перспектив і способів нарації, значення, обсягу, межі поняття. „Міждисциплінарне народження” документознавства зумовило гетерогенну природу тлумачення термінів, розмило однозначність їх змісту.
Незважаючи на відчутні досягнення, маємо констатувати необхідність активнішого проведення комплексних термінологічних досліджень, спрямованих на упорядкування, унормування та кодифікацію спеціальної лексики, у т.ч. тієї, яка передає особливості електронного документознавства. Для цього варто зміцнити зв’язки галузевих інституцій з вітчизняними та зарубіжними, міжнародними термінологічними центрами, налагодити обмін інформацією, зважено і ретроспективно проаналізувати теоретичне підґрунтя, науково-методичні засади розгортання термінознавчих студій, виробити цілісну, комплексну програму тематичних досліджень.
Актуальною залишається адаптація на державному рівні міжнародних стандартів у сфері документально-комунікаційної діяльності суспільства, проведення наукової експертизи наявних стандартів і створення нових. Схвалюючи в цілому прагнення перейняти „інакший” досвід, дозволимо собі застерегти від невиправданих запозичень іноземних термінів - навіть в умовах глобалізації лінгвосфери, оскільки терміни, як і решта одиниць мовлення, підпорядковані суб’єктивно-об’єктивній, означальній, причинно-наслідковій логіці народження та побутування.
Важливим завданням для документознавства залишається створення термінологічних словників різного типу (словники-довідники, словники-тезауруси, перекладні словники, словники рекомендованих термінів, словники сполучуваності тощо). Кожний такий лексикографічний продукт репрезентує галузеву терміносистему, поєднуючи два види системності її існування: логічну (систему понять) і лінгвістичну (систему термінів), демонструє рівень розвитку дисципліни, породжуючи відповідні рефлексії у науковій сфері та сприяючи засвоєнню її здобутків у практичній, і навпаки. Природна онтологічна флюїдність і семантична інтертекстуальність термінів роблять їх відкритими для розмивання меж і зміни значення. Осмислення якісних, сутнісних означень і визначень існуючих термінів і поява неологем підтримують тривалість термінологічних студій, зумовлюючи їх постійну актуальність.
Вихідне тлумачення терміна як межі криє в собі цікаву гру значень. Межа в українській мові синонімізується з кінцем і метою, мірою здійснення (звершення). Відмежовуючи і розмежовуючи значення понять, звершуємо термінологію, рухаючи науку.
